Спасибі, учитель, за те, що кожен раз мене чекав мудру пораду і добре слово, вірна підтримка і браво напуття, Ваша вимогливість і похвала. Я постараюся виправдати всі Ваші очікування, я в житті багато чого доб’юся і доведу, що Ваші сили і старання не були витрачені даремно. Спасибі вам!
З року в рік класний керівник вкладала в своїх підопічних максимум знань і умінь. Завдяки її праці сьогодні наші діти можуть вступити в кращі вузи країни. Не тільки це зробила (ім’я), вона зуміла правильно виховати учнів свого класу. А чого варті позакласні зустрічі, адже саме вони допомогли класу згуртуватися, і тепер учні не просто колишні однокласники – вони друзі. Спасибі за все. Нехай Ваша життя буде наповнена посмішками і щастям!
Шановна Марія Іванівна! Ми раді що наш класний керівник був дійсно – класним! Кращого вчителя ми не могли собі побажати і тому нам шкода з вами розставатися. Дякую Вам за Вашу підтримку і участь. За те, що ділили з нами радості і невдачі. Дякуємо і за те, що знаходили потрібні слова в потрібний момент і знаєте, що таке індивідуальний підхід до учнів. Нам залишається тільки побажати, щоб всі люди, що зустрічаються на життєвому шляху, були схожі на вас. А Вам, від імені всього 9 «Б» класу, бажаємо легкого професійного шляху, активного довголіття і талановитих учнів. Нехай вас завжди оточують тільки вдячні, розуміють, що люблять і поважають вас люди!
Спасибі Вам, прекрасний і добрий вчитель за Вашу працю і Ваші старання, за розуміння і доброту душі, за вірні знання і наполегливість, за теплі слова і мудрі поради, за прекрасний настрій і підтримку. Будьте щиро щасливі і здорові.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
