Шановний ви наша людина! Минуло вже чимало років з тих пір, як ви почали навчати нас старанно писати, складати цифри, читати наші перші твори. Зараз же ми вже подорослішали, стали гарними, сильними, а найголовніше - розумними. Сьогодні особисто для нас буде звучати останній шкільний дзвінок, а після нас чекає увійти в двері дорослого самостійногожиття. Для кожного з нас вона складеться по-різному. Але одне ми знаємо точно - крокувати ми будемо з честю. Адже ви доклали для цього стільки старань. Ми не маємо права вас підвести. Найчастіше ви мало спали, бо перевіряли наші каракулі, приділяли менше уваги своїй сім'ї, щоб зайвий раз побути з нами, ділилися з нами своїм сердечним теплом, витрачали свої нервові клітини. І все заради того, щоб у нас була можливість стати гідними людьми. Зате сьогодні випускники кажуть вам спасибі, навіть за двійки, якими ви нас час від часу карали. Ми назавжди збережемо в наших спогадах то, що було вами зроблено.
Багато років тому ви почали вчити наших дочок і синочків старанно виводити палички і гачечки, додавати і віднімати, читати їх перші книжки. І ось перед нами стоять дорослі юнаки та дівчата, гарні, сильні, а головне, розумні.
Перший вчитель ... Скільки хвилювання і трепету чується в цих словах ... Не встигли ми й оком змигнути, як наші боязкі першокласники стали більш впевненими другокласниці. Спасибі нашіймилою вчительці за те, що вона доклала всі свої сили для успішної адаптації малюків до школи. Ви, немов осяйний вогник, за яким летять наші пташенята у величезній і поки ще незнайомій Країні Знань. Бажаємо вам невичерпної енергії на роботі, миру і спокою в будинку, здоров'я рідним і близьким, фінансового добробуту! Спасибі, рідна наша!